Вільнюс, молодіжна молитва, приємні знайомства, обіди та вечері у мальовничому парку, екскурсії, незрозуміла литовська мова, і кава... Це враження греко-католицької молоді від екуменічної молитовної зустрічі у столиці Литви.
Молитовна екскурсія…
Вільнюс видався нам каз-ковим, не даремно його визнали «культурною столицею Європи 2009». Два протилежних береги річки Вільна, на яких розташоване 500 тисячне місто, нагадують два різних міста – «старе» і «нове». Більшість будинків у «старому» місті були збудовані у різних століттях, тому тут ви можете побачити поруч будівлі у стилі «барокко», відродження та готичний собор. Кількість церков у центрі Вільнюса вражає – Архікатедральний собор, Костел св. Франциска Аси-зького, Бернардинський костел, костел святих Йоанів, костел Петра і Пав-ла, церква свмч. Параскеви, це́рква чудотворця Миколая і це далеко не повний перелік.
А ще ворота Аушрос (у перекладi «Брама зорi») — єдинi з десяти ворiт мiста, що збереглися до нашого часу. «Брама» збудована у 1522 році на торговому шляху з Вiльнюса на Мiнськ i Смоленськ. У 1671 р. монахикармелiти звели у верхнiй частинi брами каплицю з чудотворним образом Матерi Божої, відомим як Богородиця Остробрамська. Образ ще називають Вiлен-ською Мадонною, а його копiї зберiгаються в багатьох церквах світу.
Ворота Аушрос стали місцем паломництва католиків з усiх-усюд, а кап-лиця завжди повна людей. У вереснi 1993 року Папа Iван-Павло II пiд час вiдвiдання Литви саме з каплицi над брамою звертався до вiрних. За кiлькасот метрiв вiд Аушроса стоїть давня українська святиня — Василiянський монастир iз церквою Святої Трійці, з яким пов’язана постать святого Йосафата Кунце-вича. Зараз, коли ігуменом монастиря є українець о. Павло Яхимець, при цій церкві гуртується українська громада.Трохи далі від центру розташований костел Святого Духа та зовсім поруч - Санктуарій Божого Милосердя. Саме тут знаходиться оригінал образу Божого Милосердя, який був намальований за словами Св.Фаустини. У відомому «Щоденнику Фаустини» є згадки і про Вільнюс, в якому свята проживала у 1933-1936 роках та описувала власний містичний досвід.
Вiльнюс належить до мiст, якими можна блукати без кiнця. Тут гуляти треба повiльно, повагом, зазираючи у кожне подвір’я. Вони майже всi прохiднi і чимось дуже нагадують iталiйськi, однак збудова-ні на литовський манiр.
…і екскурсія в молитву
Ми приїхали в робочій групі на два дні раніше за усіх паломників. Наша участь у литовському ТЕЗЕ розпочалася із його підготовки. Відразу ж після приїзду ми записалися в робочу групу, що роздаватиме їжу і вона виявилась, справді міжнародною – Оля з Білорусії, Бартек з Польщі, Юліан з Румунії, Арвін та Матео – «italiano vero», двоє нас, українців, і один польський українець о. Вальдемар.
На другому кінці міста в цей час відбувались перші репетиції тезівського хору з осіб, для котрих рідною, переважно, була незрозуміла нам литовська. Проте мова музики та пісні Тезе об’єднала всіх співаків. Робота в групах добре підготувала всіх до обіду, який ми все ж випередили горнятком кави в віленському кафе. Перша післяобідня молитва Тезе цього разу відбулася з братом Алоїзом. Він звернувся до присутніх з привітанням і подякою за приготування великої молитовної зустрічі, яка почнеться завтра.
Звичайний день у ТЕЗЕ починається із ранкової молитви та сніданку. Після першої загальної молитви в Архікатедрі та привітального слова від адміністратора храму, ми вирушили до нашого місця праці. Там ми отримали бейджики і цікаву зелену уніформу «SAVANORIS» (волонтер). Короткий інструктаж і почалося: коробки з булками, сиром, яблуками, шоколадками та водою. Вся наша лінія з їжі була розділена: перші маркували талончики, далі роздавали пакетики, сухий пайок (сир, яблуко чи апельсинку, булочку, шоколадку). Таких ліній було 9 і кожна мала нагодувати до 800 осіб за раз! Всі ці обіди та вечері проходили у мальовничому парку на березі річки, де можна було посидіти та смачно поїсти у дружній компанії, співати пісні та знайомитися з новими людьми.
Ввечері спільна молитва проходила у чотирьох най-більших церквах Вільнюса. У нашій катедрі на молитву збирались укра-їнці, поляки та литовці. У перший же вечір розважання брата Алоїса, пісні, моління біля хреста принесли умиротворення душі, радість та наповнення життєвих сил.
Те, що робилось у місті, важко передати словами: це нагадало мені, як ко-лись потрапила у консерваторію, де з кожного кутка лунав інший інструмент з цілком відмінною мелодією. На молитві зібралися представники різних церков та релігійних громад, величезна кіль-кість молодих людей. Че-рез єдність, що була серед молоді різних національ-ностей та вищого пред-ставництва різних релігій Литви, ми відчували особливе благословення.
Юлія Підлісна
Довідка Собору:
Молитви ТЕЗЕ також відбуваються кожного місяця в одному із київських храмів УГКЦ. Подібна ініціатива виникла після поїздки у 2008 р. молоді Київської архиєпархії до Брюселю.
Під час молитви у Києві
Вiльнюс належить до мiст, якими можна блукати без кiнця. Тут гуляти треба повiльно, повагом, зазираючи у кожне подвір’я. Вони майже всi прохiднi і чимось дуже нагадують iталiйськi, однак збудова-ні на литовський манiр.
…і екскурсія в молитву
Ми приїхали в робочій групі на два дні раніше за усіх паломників. Наша участь у литовському ТЕЗЕ розпочалася із його підготовки. Відразу ж після приїзду ми записалися в робочу групу, що роздаватиме їжу і вона виявилась, справді міжнародною – Оля з Білорусії, Бартек з Польщі, Юліан з Румунії, Арвін та Матео – «italiano vero», двоє нас, українців, і один польський українець о. Вальдемар.
На другому кінці міста в цей час відбувались перші репетиції тезівського хору з осіб, для котрих рідною, переважно, була незрозуміла нам литовська. Проте мова музики та пісні Тезе об’єднала всіх співаків. Робота в групах добре підготувала всіх до обіду, який ми все ж випередили горнятком кави в віленському кафе. Перша післяобідня молитва Тезе цього разу відбулася з братом Алоїзом. Він звернувся до присутніх з привітанням і подякою за приготування великої молитовної зустрічі, яка почнеться завтра.
Звичайний день у ТЕЗЕ починається із ранкової молитви та сніданку. Після першої загальної молитви в Архікатедрі та привітального слова від адміністратора храму, ми вирушили до нашого місця праці. Там ми отримали бейджики і цікаву зелену уніформу «SAVANORIS» (волонтер). Короткий інструктаж і почалося: коробки з булками, сиром, яблуками, шоколадками та водою. Вся наша лінія з їжі була розділена: перші маркували талончики, далі роздавали пакетики, сухий пайок (сир, яблуко чи апельсинку, булочку, шоколадку). Таких ліній було 9 і кожна мала нагодувати до 800 осіб за раз! Всі ці обіди та вечері проходили у мальовничому парку на березі річки, де можна було посидіти та смачно поїсти у дружній компанії, співати пісні та знайомитися з новими людьми.Ввечері спільна молитва проходила у чотирьох най-більших церквах Вільнюса. У нашій катедрі на молитву збирались укра-їнці, поляки та литовці. У перший же вечір розважання брата Алоїса, пісні, моління біля хреста принесли умиротворення душі, радість та наповнення життєвих сил.
Те, що робилось у місті, важко передати словами: це нагадало мені, як ко-лись потрапила у консерваторію, де з кожного кутка лунав інший інструмент з цілком відмінною мелодією. На молитві зібралися представники різних церков та релігійних громад, величезна кіль-кість молодих людей. Че-рез єдність, що була серед молоді різних національ-ностей та вищого пред-ставництва різних релігій Литви, ми відчували особливе благословення.
Юлія Підлісна
Довідка Собору:
Молитви ТЕЗЕ також відбуваються кожного місяця в одному із київських храмів УГКЦ. Подібна ініціатива виникла після поїздки у 2008 р. молоді Київської архиєпархії до Брюселю.
Під час молитви у Києві
Повернутися на головну
Комментариев нет:
Отправить комментарий