пятница, 19 июня 2009 г.

Хіротонія Владики Йосифа (відео)

18 червня відбулася хіротноія Владики Йосифа Міляна на єпископа-помічника Київської Архиєпархії УГКЦ.

Хіротонія Владики Йосифа

У патріаршому соборі Воскресіння Христового Української Греко-Католицької Церкви в Києві 18 червня відбулася хіротонія єромонаха студійського уставу Йосифа (Міляна) на єпископа-помічника Київської архиєпархії УГКЦ.

Головним святителем, у присутності Глави УГКЦ, був владика Іван (Мартиняк), митрополит Перемисько-Варшавський УГКЦ, а співсвятителями - владика Юліан (Вороновський), єпарх Самбірсько-Дрогобицький, і владика Петро (Стасюк), єпарх для українців-католиків в Австралії, Новій Зеландії та Океанії. Крім того, участь у Літургії взяли численні єпископи, близько сотні священиків УГКЦ, Архиєпископ Львівський, Голова конференції римо-католицький єпископів в Україні, владика Мечислав Мокшицький, інші єпископи РКЦ. Від імені Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета на богослужінні був присутнім і вітав нововисвячного єпископа владика Євстратій (Зоря), єпископ Васильківський УПЦ КП.

Символічним запрошенням до початку Архиєрейської Літургії, на якій мала здійснитися хіротонія, став заклик трембіти у виконанні трембітарів з Яремче, де свого часу душпастирював о. Йосиф. Спочатку Владика-номінант Йосиф (Мілян), згідно із обрядом Київської Церкви, засвідчив свою віру у Пресвяту Трійцю, воплочення Ісуса Христа та інші правди християнської віри. Згодом, після Малого входу, розпочався обряд хіротонії - у храмі залунало величаве «Аксіос» (з гр. «гідний», «достойний»).

У своєму вітальному слові Патріарх Любомир (Гузар), Глава УГКЦ, згадав про багатостолітню історію Церкви в Україні, особливо про трагічне минуле в ХХ столітті. На цьому тлі він закцентував на важливості сьогоднішнього служіння єпископа. Патріарх Любомир порівняв його з ярмом, але закликав не боятися: «Не бійтеся - з Вами Пресвята Богородиця, з Вами безліч праведних людей, святих, яких видала наша земля, з Вами багато щирих, щедрих великодушних людей. Але головно пам’ятайте дорогий брате, що сьогодні, у той праздник, коли ми особливо поклоняємося Ісусу Христу в Його присутності з нами. Пам’ятайте, що Він сказав: «Я з Вами до кінця віку», - наголосив Глава УГКЦ.

Апостольський нунцій архиєпископ Іван Юрковіч, вітаючи владику Йосифа, звернув увагу, що хіротонія відбулася в свято Євхаристії, яке в цей день святкують греко-католики. «Для Вас, владико, Пресвята Євхаристія є всім: Вашим життям, джерелом любові, яка все перемагає. Плідного вам служіння», - сказав архиєпископ Юрковіч.

Єпископ Євстратій Зоря (УПЦ КП), у своєму вітальному слові коротко охарактеризував єпископське служіння, яке полягає у підтримці як священиків так і мирян, і побажав владиці Йосифу гідно його здійснювати

У своєму першому архипастирському слові єпископ Йосиф згадав про біблійні слова «З нами Бог!», які він вибрав як лейтмотив на свій єпископський герб. «Пророк сказав ці слова, коли народ перебував у найтяжкій скруті. Сьогодні вслід за пророком хочу повторити: «З нами Бог!». Якщо Господь моє світло і моє спасіння, то кого мені боятися? Цими словами хочу вас всіх закликати до віри, щоби не боялися лихоліть, а довіряли Богу», - наголосив владика Йосиф.

У післямові до свого пастирського слова він висловив побажання, щоби замість подарунків, які звично складаються в такий день, вірні зробили пожертву на добудову патріашого собору.

Це перша єпископська хіротонія, здійснена Греко-Католицькою Церквою в Києві за роки Незалежності, та перша з часу насильної ліквідації унії в Російській імперії майже 200 років тому.

Як повідомляє Департамент інформації УГКЦ, ця хіротонія стала своєрідним містком із подіями, які відбувалися у столиці нашої держави чотириста років тому. Адже саме Київський Митрополит Михайло (Рогоза) ініціював та спільно із Синодом Єпископів Київської Митрополії прийняв рішення про відновлення єдності Української Церкви з Римським Апостольським Престолом, забезпечивши при цьому збереження східної християнської традиції і власної церковної та етно-культурної самобутності.

Прес-служба Київської архиєпархії

среда, 17 июня 2009 г.

«Коронація Слова» відзначила греко-католицький твір

Духовний твір «Святий Йосиф Обручник», написаний греко-католичкою п. Марією Влад відзначили на конкурсі «Коронація слова» у номінації «Вибір видавців». Це перший греко-католицький твір за всю дев’ятилітню історію конкурсу, який так високо оцінили.

Як зазначає авторка, під час написання твору вона дуже хвилювалася, оскільки використовувала візіонеріську літературу, з якою слід буди дуже обережним. «Сумно мені зараз, бо я коли я сім років писала, я була в неймовірному оточені: із страхом Божим, із ласкою Божою; то радісна, то зажурена, бо журилася яке я маю право про це писати. Я постійно була з Матір’ю Божою, з Святим Йосифом, з Ісусом Христом, маленьким, потім більшим, а коли це все закінчилося, я стала сиротиною. Вони і досі в мене є, але вже не живу в тому оточені, це для мене дуже важко, як письменника.

Високу нагороду номінантці вручив настоятель Студійського Уставу у Києві о. Олександр Приліп. «Святий Йосиф Обручник – це приклад для наслідування. Саме він зміг чинити волю Божу і стати Обручником Пресвятої Родини. Дуже дякую п. Маріє, за цей високо духовний твір» – зазначив він.

четверг, 11 июня 2009 г.

Чи радіє духовенство за "Шахтар"?

20 травня донецький «Шахтар» виграв Кубок УЄФА. Вперше за час української Незалежності український клуб отримав таку високу футбольну нагороду. Ми поцікавилися у духовенства нашої архиєпархії чи дивилися вони цей вирішальний футбольний матч.

бр. Василь Чудійович,
прес-секретар Київської архиєпархії
Я дуже радію за «Шахтар» і його перемогу. Мені сподобався вислів коментатора, про те, що українські козаки знову взяли Константинополь. Вкінці матчу кілька футболістів клубу взяли прапори своєї країни і це немов стало символом того, що в нашій країні мирно співіснують представники різних національностей.
Я також одразу пригадав, як ще будучи семінаристом, грав у футбол. Якось в деканаті парохи організували християнський футбольний чемпіонат для молоді. Після того багато молодих хлопців стали активніше відвідувати Церкву.

о. Тарас Валах,
архиєпархіальний суддя
Як і багато греко-католицьких священиків, я хвилювався за наших футболістів і за результат цієї вирішальної гри. Мабуть нас, священиків, від інших футбольних шанувальників вирізняло те, що перед матчем ми помолилися. Я просив Бога за те, щоби переміг сильніший, а опісля подякував Йому за цю чудову перемогу. І хоча в «Шахтарі» українців є небагато, але все таки - це українська команда. І це велика подія для України.

о. Віталій Котик,
священик із Чернігова
Мене сильно вразила перемога нашої команди на футбольному чемпіонаті такого рівня. Це перемога важлива для України в цілому і для багатьох українських шанувальників зокрема. Думаю, що такі досягнення сприяють рекламі спорту, як корисного проведення часу і здорового способу життя. Часто футбол асоціюють виключно із розлюченими фанами і бійками, забуваючи, що ця гра - хороший спосіб єднання.


Повернутися на головну

Clericus Cup


23 травня відбувся фінал ватиканського футбольного чемпіонату Clericus Cup. Вже вдруге за трьохрічну історію чемпіонату володарем кубка стала команда «Redemptoris Mater»

Clericus Cup – це світовий католицький футбольний чемпіонат, який проводять з лютого 2007 року. Ініціатором змагання став Державний секретар Ватикану Тарчізіо Бертоне – палкий шанувальник футболу і коментатор футбольних матчів. Чемпіонат відбувається на полі ватиканського спортивного комплексу St Peter’s Ora­tory.

Участь у чемпіонаті беруть католицькі свяще-ники та семінаристи, а також працівники релігі-йних організацій. Щорічно за кубок змагаються близько 16 команд ватиканських навчальних закладів, а гравцями є представники 50 національностей.

Релігійний чемпіонат має кілька особливостей: футболістам заборонено грати в неділю та критикувати арбітрів, а штрафники отримують блакитні картки (видалення з гри на 5 хвилин).

Футбольна євангелізація

Футбол – захоплююча гра, здатна прикувати до екранів телевізорів одночасно мільйони глядачів. Щороку тисячі футбольних фанів долають великі відстані, щоб потрапити на матч улюбленої команди. Чи допустимо через футбол євангелізувати?

Сьогодні футбол багатьом асоціюється із бійками футбольних фанів і великою кількістю випитого пива. Ця гра, як і багато інших речей, вимагає поміркованого ставлення. Здорова настанова до футболу принесе чимало користі, в той час як азартна та фанатична – завдасть великої шкоди.

Найперше, Церква може подати приклад доброї футбольної культури. Теперішній Папа Римський Венедикт XVI зау-важує, що «футбол все більше стає інструментом виховання етичних та духовних життєвих цін-ностей». Безумовно, Цер-ква має його використовувати як спосіб діалогу та євангелізації.

Сьогодні футбольні команди існують в кожній католицькій семінарії. Ця гра допомагає тримати добру фізичну форму та сприяє популяризації здорового способу життя. Ще за митрополита Ан-дрея Шептицького футбол був дуже популярним серед галицьких священиків. Сьогодні ж Церква використовує цю гру, як спосіб євангелізації.

Часто футбол – єдиний спосіб достукатися до моло-дої людини, яка проводить більшість свого часу у спортзалі чи біля комп’ютера. Для спілкування з молоддю щораз більше священиків стають ініціаторами футбольних чемпіонатів.

Футбол здатен стати також хорошою платформою для міжконфесійного діалогу. Сьогодні в Україні було б цікаво проводити міжконфесійний футбольний чемпіонат. Це буде ще один крок у наближенні українських Церков і позитивно вплине на підвищення футбольної культури.


Повернутися на головну

Відбувся IV зїзд "Матерів у молитві"


2 травня в соборі Св. Василія Великого відбувся IV Архиєпархіальний з’їзд молитовного руху «Матері в молитві». Учасників з’їзду привітав Київський Єпископ-помічник Владика Богдан (Дзюрах). Сьогодні молитовні групи матерів представлені у всіх архиєпархіях, єпархіях та екзархатах УГКЦ.



Перша молитовна спільнота виникла в Англії у 1995 році. Її засновнувала англійська бабуся Вероніка Вільямс. Подібні молитовні спільноти стали швидко поширюватись за кордоном. Сьогодні рух представлений у вісімдесяти країнах світу.В Україні перша спільнота виникла 14 вересня 2000 р. при соборі Святого Юра у Львові. На заснувавання руху в нашій Церкві своє благословення дав Патріарх Любомир. Як згадує засновниця руху в Україні та його всеукраїнський координатор Віра Чмелик, вперше про цей рух вона дізналася на Євхарис-тійному конгресі в Москві у 2000 р., де і познайомилася з Веронікою Вільямс. Повернувшись до Львова, пані Віра зверну-лася до єрархів УГКЦ з ідеєю заснувати в нашій Церкві рух молитовних матерів. Пропозиція знайшла підтримку в Церкві, і, як місце для молитви, першій молитовній групці було запропоновано тоді головний храм УГКЦ.

По всьому світі матері мають те саме молитовне правило з невеликими особливостями для кожної конкретної країни. У 2003 р. в Україну приїхала засновниця руху Вероніка Вільямс і це стало поштовхом для видання української версії молитовника «Матерів у молитві». До українського молитовника головно увійшли традиційні молитви, практиковані нашою Церквою. Під час спільної молитви матері кладуть у відовідну скриньку перед іконою Христа свої прохання, а потім віддають священику для молитви на Літургії. У своїх молитвах матері моляться за своїх власних дітей і дітей з усієї України. «Ми не можемо жити спокійно і радісно, коли наші сусіди плачуть» – каже всеукраїнський координатор руху п. Віра Чмелик.

Молитовна спільнота матерів може утворитися на кожній парохїі. Молитов-ні групи з різних парохій сьогодні нараховують від десяти до п’ятдесяти осіб. У світі в рамках руху «Матері в молитві» є також спільноти батьків у молитві та рух дітей, що моляться за батьків. Українські матері прагнуть, щоб і ці дві гілки руху розвинулися в нашій країні.
Крім молитовних практик «Матері в молитві» зай-маються також благодійною діяльністю: допомагають сиротам, відвідують будинки пристрілих. У світовій практиці молитовні спільноти матерів мають свої бібліотеки та займаються просвітниць-кою діяльністю.

Важливою практикою для учасників руху є часті реколекції, які відбува-ються кілька разів на рік. Серед реколектантів, як українські греко-католицькі священники, так спеціально запрошені от-ці з закордону. Головною причиною швид-кого поширення руху у світі п. Віра вважає пок-ладання усіх надій на Богородицю. «Жодна з нас не прагне керувати. Нашою провідницею ми вважаємо Пресвяту Діву Марію».

У І Всеукраїнському з’їз-ді, який проходив у травні 2006 р. взяли участь близько 200 матерів з усієї України. Тепер через велику кількість членів такий всеукраїнський з’їзд провести важко. Координатор руху в київській архиєпархії УГКЦ п. Неоніла Струк зазначає: «Колись ми поміщалися в одному приміщенні, а тепер важко знайти при-міщення, яке помістило б усіх матерів в молитві».


Владика Богдан матерям


Владика Богдан про євангелізацію


Повернутися на головну