Чи потрібна людині “висока”музика, як от класична? Це питання рівнозначне такому: Чи потрібна людині краса? Творчіть є найбільшим подарунком Творця Його творінню. Дякуючи Творцеві, композитори пишуть духовну музику чи музику, що підносить людську духовність. Під духовною музикою насамперед розуміють музику церковну, тобто твори на релігійну тематику, призначені для співу в церквах. У ширшому значенні, духовною музикою є та, яка сприяє духовному росту людини, відображає замисл Бога, «ллється з небес». Пізнання і вивчення музики – це пізнання того, як гармонійно Бог створив Землю, людину та спосіб її спілкування зі світом. Вивчаючи музику, слухаючи музичні твори, ми пізнаємо людину че-рез її здатність творити, і пізнаємо Творця.
Багато музикантів, поглинаючи у надпрекрасну музику, наверталися до Бога, багато священиків богословили через ноти. Чимало великих композиторів професійно дозріли саме в Церкві і для Церкви. Видатний німецький композитор Йоган Себастіан Бах був церковним органістом, уособленням музики в Церкві, а італійський скрипаль Антоніо Вівальді – католицьким священиком. Для Церкви творили Гендель, Моцарт, Глюк, Бетховен, Вагнер і багато інших композиторів. Середньовічний григоріанський спів став надбанням мистецтва світу. Православні піснеспіви і досі використовуються, як взірець духовної музики. Поступово духовна музика стала вищим жанром класичної, бо була її джерелом. Ця історична тенденція прослідковується також в Украні: видатні композитори – Бортнянський, Ведель, Кошиць, Дилецький, Людкевич, Леонтович – були глибоко віруючими людьми. Греко-католицький священик о. Михайло Вербицький – автор гімну України. Ко-мпозиторами були о. Іван Лаврінський, о. Пилип Козицький, о. Осип Кишакевич, о. Сидір Воробкевич. Православний протоієрей о. Кирило Стеценко був професором Київської консерваторії і його творчий вклад у світову культуру оцінений надзвичайно високо.
Глибоко віруючі композитори ніколи не гордилися своїми творами, радше відчували себе знаряддям Рук Божих. Справжній митець творить так досконало, щоб це здавалось кожному його власним і ніби створеним само собою, зрозумілим без доказів, невід’ємною частиною всього існуючого. Часто такі компози-тори не виявляють своєї особи для світу, та чути їх твори дивовижно і прекрасно.
Сьогодні в Україні активно відроджуються і розвиваються регентські спеціальності в музичних та духовних вузах, курси і самостійне вивчення літургійної справи при храмах і не тільки. Культурно-мистецьке життя стрімко розвивається в монастирях і духовних спільнотах. В Україні постійно проводяться конкурси та концерти церковних хорів. Видатний звукорежисер Анатолій Мокрицький записував звучання церковних дзвонів, вивчаючи їхню різноманітність .На науковому рівні духову музику вивчає Інститут літургійних наук – науково-дослідний підрозділ Українського Католицького Університету. Видано багато досліджень церковного співу, записів Богослужінь і духовних пісень для сьогодення, нот і збірників.
Будь-хто з наших ближніх може бути тим, чий геній вже давно служить для слави Господньої, навіть, сам того не знаючи. Іноді нам вдається це помітити, а часом і ні. Але кожен з нас має право долучитись до прославлення. Звичайно, насамперед це участь у Святій Літургії, просто перебування в Домі Господа нашого чи спів у церковному хорі. Святий Августин говорив: «У музиці і співі людина може виразити захоплення і політ душі… відповідальність церковних співців, дяків і хорів з регентами дуже велика…Музика не повинна суперечити нікому… Це музика, що ллється з небес».
Митрополит Андрей Шептицький вважав музику високим мистецьким діланням духовного єства чоловіка, яке підносить серце до якоїсь краси. Церковні співи, - казав він, - це одна з існуючих форм, з яких ми можемо слабими своїми силами причинитися того, щоби славилося ім’я Бога. Суть божественного і сатанинського в музиці дуже просто пяснює св. Іван Золотоустий: «як туди , де багно, біжать свині, а - де квіти і пахощі перебувають бджоли, так і туди, де розпусні пісні збираються біси, а де пісні духовні, туди сходить благодать Духа і освячує уста і душу». (Бесіда на 41 Пс.)
Важливість мистецького впливу на формування духовної особистості підкреслюють найперше Святе Письмо, а також церковні документи та рішення церковних соборів, зокрема і ІІ Ваитиканського. З цієї ж причини Папа Іван Павло ІІ написав спеціальний «Лист до митців». Багато отців писали праці на тему виховної ролі музики. Видатні психологи вважали саме спрямування музики до духовності вирішальним у вихованні з самого дитинства. Засновник системи виховання, видатний педагог XVII ст. Ян Амос Коменський казав: «на п’ятому році, якщо не на четвертому вже час привчати дітей до священних пісень і наспівів, щоб їхній голос починав славити Бога – їхнього Творця… І наскільки блажен той дім, де звучить така, подібна до Давидової, музика».
Ярина Мельник
Глибоко віруючі композитори ніколи не гордилися своїми творами, радше відчували себе знаряддям Рук Божих. Справжній митець творить так досконало, щоб це здавалось кожному його власним і ніби створеним само собою, зрозумілим без доказів, невід’ємною частиною всього існуючого. Часто такі компози-тори не виявляють своєї особи для світу, та чути їх твори дивовижно і прекрасно.
Сьогодні в Україні активно відроджуються і розвиваються регентські спеціальності в музичних та духовних вузах, курси і самостійне вивчення літургійної справи при храмах і не тільки. Культурно-мистецьке життя стрімко розвивається в монастирях і духовних спільнотах. В Україні постійно проводяться конкурси та концерти церковних хорів. Видатний звукорежисер Анатолій Мокрицький записував звучання церковних дзвонів, вивчаючи їхню різноманітність .На науковому рівні духову музику вивчає Інститут літургійних наук – науково-дослідний підрозділ Українського Католицького Університету. Видано багато досліджень церковного співу, записів Богослужінь і духовних пісень для сьогодення, нот і збірників.
Будь-хто з наших ближніх може бути тим, чий геній вже давно служить для слави Господньої, навіть, сам того не знаючи. Іноді нам вдається це помітити, а часом і ні. Але кожен з нас має право долучитись до прославлення. Звичайно, насамперед це участь у Святій Літургії, просто перебування в Домі Господа нашого чи спів у церковному хорі. Святий Августин говорив: «У музиці і співі людина може виразити захоплення і політ душі… відповідальність церковних співців, дяків і хорів з регентами дуже велика…Музика не повинна суперечити нікому… Це музика, що ллється з небес».
Митрополит Андрей Шептицький вважав музику високим мистецьким діланням духовного єства чоловіка, яке підносить серце до якоїсь краси. Церковні співи, - казав він, - це одна з існуючих форм, з яких ми можемо слабими своїми силами причинитися того, щоби славилося ім’я Бога. Суть божественного і сатанинського в музиці дуже просто пяснює св. Іван Золотоустий: «як туди , де багно, біжать свині, а - де квіти і пахощі перебувають бджоли, так і туди, де розпусні пісні збираються біси, а де пісні духовні, туди сходить благодать Духа і освячує уста і душу». (Бесіда на 41 Пс.)
Важливість мистецького впливу на формування духовної особистості підкреслюють найперше Святе Письмо, а також церковні документи та рішення церковних соборів, зокрема і ІІ Ваитиканського. З цієї ж причини Папа Іван Павло ІІ написав спеціальний «Лист до митців». Багато отців писали праці на тему виховної ролі музики. Видатні психологи вважали саме спрямування музики до духовності вирішальним у вихованні з самого дитинства. Засновник системи виховання, видатний педагог XVII ст. Ян Амос Коменський казав: «на п’ятому році, якщо не на четвертому вже час привчати дітей до священних пісень і наспівів, щоб їхній голос починав славити Бога – їхнього Творця… І наскільки блажен той дім, де звучить така, подібна до Давидової, музика».
Ярина Мельник
Комментариев нет:
Отправить комментарий