Вогник у серці

Музика впливає на настрій, самопочуття; інколи вона створює стосунки, а інколи – їх нищить. Музика народжується, живе, розвивається роками, десятиліттями, а інколи й століттями. Якісна - залишається, неякісна – губиться у часовому павутинні.

Спочатку автор, а потім виконавець, вкладають у твір свій настрій і свою душу. Кожен виконавець вносить у твір свою нотку він вже сприймається інакше. Людвіг ван Бетховен казав: «Музика повинна кресати вогонь з людських сердець». І до сьогодні нічого не змінилося. Похід у філармонію – нова нотка, нове почуття, нова емоція як вогник, що палає у нашому серці.

Таких порівнянь можна добирати без меж, адже вплив музики безмежний. Польський композитор Фредерік Шопен казав, що музика не має Батьківщини; її Батьківщина – весь світ. Натомість французька письменниця Анна де Сталь говорила, не про географічну, а часову безмежність. «Ніщо так не нагадує минулого, як музика; вона не тільки нагадує його, але й викликає його, і, немов тіні тих, хто нам дорогий, вона з’являється, огорнена таємницею і меланхолією» – писала вона.

Відомі композитори славились не лише своєю любов’ю до музичного мистецтва, але і байдужістю до несприйняття їхніх творів. Коли в Лондоні перший концерт відомого німецького композитора Георга Фрідріха Генделя не увінчався успіхом, він сказав: «В пустому залі музика звучить краще». І хоча відповідний простір забезпечує найкраще звучання, музика неможлива без людини. Музика є тим, що виражає почуття одних людей спонукає до вираження інших. Вона є засобом до діалогу і самим діалогом. Це діалог всередині людства і діалог людини із Творцем. Кажуть, музика лунає на небесах.